Чим допоможе сімейний психолог – психоаналітик?
Системна сімейна терапія
1. Робота з парою. Системна сімейна терапія, у відмінності від інших видів терапії, працює з членами сім’ї, а не з однією людиною, що дозволяє встановити систему сімейної взаємодії і відновити рівновагу в психічній економіці сім’ї. До спеціаліста можуть звернутись як чоловік і жінка, так і мати з дитиною, навіть бабуся з онуками або батько з дитиною.
2. Всі члени родини важливі. Родина – одне ціле. Сімейний гомеостаз підтримується всіма членами родини.
3. Всі члени сім’ї впливають один на одного. Виходячи з того, що сім’я єдиний організм, то труднощі одного з членів сім’ї виконують
певну функцію як для цього члена родини, так і для всіх інших.
4. Чоловік та жінка як стовбур дерева – основа сімейної системи. Подружні відносини між чоловіком та дружиною – це вісь навкруги котрої будуються всі сімейні стосунки.
5. Дитина – симптом сім’ї. Затруднені сімейні відносини викликають проблеми у дітей – у вихованні або їх розвитку.
6. Криза – основа розвитку. Кризові події (переїзди, економіка, зміна складу сім’ї, вікові зміни, хвороби) порушують рівновагу родини та змінюють ролеву поведінку, котру іноді важко перебудувати в нових обставинах.
7. Нейтральність спеціаліста. Він рівно відчуває всіх членів сім’ї, не приєднується ні до кого, і забезпечує всім членам сім’ї однакові можливості говорити і бути почутим і зрозумілим.
8. Безсвідомі процеси. Робота психоаналітичного сімейного психолога побудована на визнанні повсюдності безсвідомого конфлікту і розуміння того, що коли людина виявляється у відносинах з іншими, він привносить в ці відносини «стратегії поведінки», сформовані в ранньому дитинстві. У батьківській сім’ї формується психіка людини, його способи спілкування, ідеали, бажання і потреби, а потім будуючи у будь-які відносини вона використовує ці стратегії і тактики для побудови відносин з людьми. Зіткнення стратегій і тактик неминуче і невигідно, але не критично, якщо є навик досягнення компромісу. Якщо цей навик розвинений слабо, можна розвинути ці здібності в роботі зі спеціалістом.
З чим допомагає сімейний психолог:
- З прийняттям усвідомленого вибору партнера чи суттєвого життєвого рішення
- Конфліктними ситуаціями
- Тяжкими взаимовідносинами
- Проблемами в котрих загальна причина бачиться в дитині
- Сексуальними проблемами
- Разлученням
- Ревнощами
- Зрадою
Как відбувається робота
Перша зустріч проходить с сім’єю или парою на протязі 1,5 години. Подальші зустрічі тривають 50 хвилин та їх необхідність визначається під час самих робочих хзустрічей в співвідношенні з наявною ситуацією.
Тривалість сімейної терапії зазвичай менша ніж в особистому аналізі. Вона може становити від 3 до 10 зустрічей. Бувають і більш тривалі терапевтичні взаємодії, які залежать від самої сімейної системи (сім’ї чи пари) та конкретних обставин
Записатись на консультацію до сімейного психоаналітика в Києві:
+38 095 5550001
Слободянюк Олена Олександрівна
Чи може звернутися за допомогою до сімейного психолога пара, яка не є у шлюбних стосунках (молоді люди, бабусі та дідусі з онуками, колеги по роботі)?
Якщо ми спілкуємося з кимось крім себе, ми створюємо соціальну систему, яка користується засобами комунікації. Тобто будь-яка пара людей це елементи мікросоціальної системи і ці елементи мають різні властивості і знаходяться в динамічних зв’язках і відносинах один з одним. Ці зв’язки реалізують єдину функцію. Коли така реалізація відбувається успішно можна сказати, що соціальна система функціональна.
Але… кожна одиниця системи – це жива людина, психіка якої влаштована складним чином. Комунікація відбувається всіх рівнях свідомої передсвідомої і несвідомої частин психіки кожної людини. Ми ніяк не застраховані від появи події, яка як ніж розріже тимчасову послідовність, ланцюг подій та їх сприйняття на “до і після”. У захистах одного з членів системи може не виявитися функціонала справлятися з новими викликами або обставинами. І динамічна соціальна система взаємин виявляється порушена. На жаль, ми не можемо дивитись собі на спину без дзеркала. Та сімейний психолог та психоаналітик в одній з своїх функцій стає дзеркалом системи, котре може виявити складнощі з якими стикнулась сімейна система, а також сформувати новий досвід та якість цієї системи та надати змогу самостійно вправлятись з новими викликами сьогодення
Яким чином системна терапія допомагає змінити стосунки у сім’ї чи з партнером?
Несвідомі процеси, що виявляються у процесі взаємодії системи впливають на неї в більшій степіні ніж свідомі наміри. Повною мірою розгортаються несвідомі бажання, які можуть бути неприйнятними для інших учасників.
Прояв цих бажань є несподіванкою для іншого учасника відносин. Виникають сварки та непорозуміння. Прояви незгоди можуть бути у різних формах. Агресія не є винятком.
Іноді відбувається зміщення проблеми з головних учасників системи на другорядних. Йдеться, звичайно, про дітей. Батьки скаржаться на дитину, на її поведінку, але по суті йдеться про неможливість впоратися із ситуацією, почуттями чи реальними подіями.
Травмуючий досвід має властивість рухатися разом із поколіннями. Образи, травми та біль предків передається молодим учасникам сімейної системи і вже ті люди, які безпосередньо самі не були травмовані, несуть у собі біль батьківських травм. Трансгенераційна травма досліджувалась багатьма фахівцями.
Йдеться знову про несвідому передачу травмуючого досвіду та засвоєної реакції на нього. Анн Анселін Штуцтенберг: “Можна з упевненістю стверджувати, що у своєму житті ми менш вільні, ніж вважаємо. Однак ми можемо відвоювати нашу свободу і уникнути повторень, розуміючи те, що відбувається, усвідомлюючи ці зв’язки в їх контексті і складності. Таким чином ми зможемо нарешті прожити «своє» життя, а не життя наших батьків, або бабусь і дідусів, або, приміром, брата, який помер, якого ми «замінили», часом навіть не усвідомлюючи цього…».
Починаючи з Фрейда котрий казав, що сімейні таємниці впливають на формування дитини та відбувається повторення котре говорить нам об помилку витіснення, поламці та невдачі в процесі індивидуального развитку, продовжили дослідження Лакан з роботою “Сімейні комплекси”, далі в 1956 г. у Стенфордському університеті слідом за Фридою Фромм-Райхманн и Грегорі Бейтсоном, Джо Хейлі , Джоном Уіклендом, Полом Вацлавиком и всесвітньо відомою сімейною психотерапевткою Вірджинією Сатир почали проводити дослідження в цьому напрямку та створювати теорії та психотерепевтичні направлення. Результатом діяльності котрих стала класична сімейна терапія в своєму теоретичному підході, який спирається ідеї «системи» и «гомеостазу», тобто рівноваги та «правил родини».