Шанована пані <…> З Вашого листа я роблю висновок, що Ваш син — гомосексуаліст. Я дуже вражений тим фактом, що самі Ви, повідомляючи про сина, не згадуєте цього позначення. Можна мені запитати, чому Ви його уникаєте? Гомосексуалізм безперечно не перевага, але в ньому немає і нічого ганебного, він не порок і не приниження; неможливо його розглядати і як хворобу; ми його вважаємо різновидом сексуальної функції, викликаною відомим призупиненням сексуального розвитку. Багато осіб стародавніх та нових часів, гідних високої поваги, були гомосексуалами, серед них — низка найбільших людей (Платон, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі тощо). Переслідування гомосексуалізму як злочину велика несправедливість і, до того ж, жорстокість. Якщо ви мені не вірите, прочитайте книги Хевлока Елліса.
Запитуючи мене, чи можу я допомогти, думаю, що Ви маєте на увазі, чи можу я усунути гомосексуалізм і замінити його нормальною гетеросексуальністю. Відповім, що взагалі ми не можемо цього обіцяти. У ряді випадків нам вдається розвинути зародки гетеросексуальних устремлінь, які були у кожної гомосексуала. У більшості випадків це вже неможливо. Це питання властивостей і віку пацієнта. Результат лікування передбачити не можна.
Що ж до користі, яку психоаналіз може принести Вашому синові, то це інша справа. Якщо він нещасний, невротичний, роздираємо конфліктами, утруднений у відносинах з іншими людьми, психоаналіз може дати йому гармонію, душевний спокій, повну ефективність, незалежно від того, чи він залишиться гомосексуалом чи зміниться.
Якщо Ви вирішите, щоб він у мене зазнав психоаналізу,— я не думаю, що це буде так,— він повинен буде приїхати сюди до Відня. Я не маю наміру звідси їхати. Принаймні не відмовте мені відповісти.
Щиро Ваш, з сердечними побажаннями Фрейд
9 квітня 1935 року. Відень, IX, Берггассе 19